жирувати
ЖИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Поводитися несерйозно, пустувати, забавлятися з ким-небудь.
Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить (Номис, 1864, № 76);
// розм. Кокетувати з ким-небудь, залицятися до когось.
Хай посплять [підмайстри], пообідавши, а ввечері хай працюють до зорі. Тоді й з дівчатами не жируватимуть, і не пиячитимуть, як у неділю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 212);
Вона жирувала з своїми численними фаворитами (Перв., Невигадане життя, 1958, 34).
2. розм. Дозволяти собі надмірне задоволення яких-небудь потреб, бажань.
Хазяїн обернувся до жінки та й каже: Коли жирувати, так жирувати: бий, жінко, і друге яйце в борщ (Укр.. казки, легенди.., 1957, 498);
Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Вас., II, 1959, 465).
3. мисл. Добувати їжу, пустуючи та гуляючи (про тварин, птахів і риб).
Через узьку пересип скрізь були прокопані єрики, цебто канави, кудою ціле літо йшла дрібна кефаль з моря в озеро жирувати на плавнях (Н.-Лев., II, 1956, 226);
— Перед тим як заснути на зиму, він вештається по лісу, — розповідав пошепки лісничий,— жирує барсучище (Донч., IV, 1957, 50).
4. сад. Розростатися із шкодою для плодоношення.
Словник української мови (СУМ-11)