жовтило

жовти́ло

-а, с.

Багаторічний пахучий бур'ян родини складноцвітих, що цвіте жовтими цвітками.

Значення в інших словниках

1. жовтило — жовти́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жовтило — ЖОВТИ́ЛО, а, с. (Anthemis tinctoria L.). Багаторічний пахучий бур’ян родини складноцвітих, що цвіте жовтими квітками.  Словник української мови в 11 томах
3. жовтило — Жовтило, -ла с. 1) раст. a) Anthemis tinctoria L. ЗЮЗО. I. 111. б) Serratula coronata L. ЗЮЗО. I. 136. в) Statice tatarica L. ЗЮЗО. I. 137. 2) Желтая краска, приготовляемая изъ коры дикой яблони, для окраски пасхальныхъ яицъ. Н.-Волынск. у.  Словник української мови Грінченка