жовтило

ЖОВТИ́ЛО, а, с. (Anthemis tinctoria L.). Багаторічний пахучий бур’ян родини складноцвітих, що цвіте жовтими квітками.

Значення в інших словниках

1. жовтило — жовти́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жовтило — -а, с. Багаторічний пахучий бур'ян родини складноцвітих, що цвіте жовтими цвітками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жовтило — Жовтило, -ла с. 1) раст. a) Anthemis tinctoria L. ЗЮЗО. I. 111. б) Serratula coronata L. ЗЮЗО. I. 136. в) Statice tatarica L. ЗЮЗО. I. 137. 2) Желтая краска, приготовляемая изъ коры дикой яблони, для окраски пасхальныхъ яицъ. Н.-Волынск. у.  Словник української мови Грінченка