жуйний

жу́йний

-а, -е.

1》 Який жує жуйку (у 2 знач.).

2》 у знач. ім. жуйні, -них, мн. Тварини підряду парнокопитних, які жують жуйку.

Значення в інших словниках

1. жуйний — жу́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. жуйний — ЖУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який жує жуйку (у 2 знач.). За останні роки вивчено роль передшлункового травлення в обміні речовин у жуйних тварин (Наука.., 7, 1958, 34). 2. у знач. ім. жу́йні, них, мн. Тварини підряду парнокопитних, які жують жуйку.  Словник української мови в 11 томах