жупанчик

жупа́нчик

-а, ч.

Зменш.-пестл. до жупан.

Значення в інших словниках

1. жупанчик — жупа́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. жупанчик — ЖУПА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жупа́н. Сам [турчин] пикатий, витрішкуватий, у червоних шароварах, жупанчик зелений з жовтогарячою габою (Вовчок, VI, 1956, 268); На ньому був уже не кожушок, а якийсь чудернацький жупанчик із пов’язкою на рукаві (Панч, В дорозі, 1959, 193).  Словник української мови в 11 томах
3. жупанчик — Жупанчик, -ка м. ум. отъ жупан.  Словник української мови Грінченка