журавка

жура́вка

-и, ж., розм.

Те саме, що журавлиця.

Значення в інших словниках

1. журавка — жура́вка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. журавка — ЖУРА́ВКА, и, ж., розм. Самка журавля; журавлиця. Де журавка ходила. Там пшениця вродила. Де журавель походив, То там кукіль уродив (Укр.. лір. пісні, 1958, 397); Зашумлять під вітром Сосни зеленаві, Пролуна журавки тихий крик (Забашта, Квіт.., 1960, 76).  Словник української мови в 11 томах
3. журавка — Журавка, -ки ж. Самка журавля. Над річкою, над бистрою там журавка купалася. Мет. 447. ум. журавочка. Був собі журавель та журавочка. Г. Барв. 38.  Словник української мови Грінченка