журний

журни́й

-а, -е.

1》 Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний.

|| Який виражає смуток, тугу, печаль; власт. людині, що журиться.

2》 Сповнений, пройнятий тугою, смутком, печаллю.

3》 Який викликає, навіває тугу, смуток, печаль.

Значення в інших словниках

1. журний — журни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. журний — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. журний — ЖУРЛИВИЙ (настрій) невеселий, нерадісний, невтішний; (- пісню) повний смутку, сумовитий, тужливий, скорботний, тоскний, р. плакучий; (- думки) сумний, смутний; (дуб) зажурений; тлк.  Словник синонімів Караванського
4. журний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ...  Словник синонімів української мови
5. журний — Жу́рни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. журний — ЖУРНИ́Й, а́, е́. 1. Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: — Не печалися, дитино, не печалися! (Вовчок, І, 1955, 208); Додому Валентин Модестович повернувся аж смерком.  Словник української мови в 11 томах
7. журний — Журний, -а, -е Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься». МВ. ІІ. 121.  Словник української мови Грінченка