журно
жу́рно
1》 Присл. до журний.
Журитися журно нар.-поет. — дуже журитися, сумувати, печалитися.
2》 у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно.
|| без кого – чого, від кого – чого, із спол. що. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови