заарештований

заарешто́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до заарештувати.

|| заарештовано, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. заарештований, -ного, ч.; заарештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом.

Значення в інших словниках

1. заарештований — заарешто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. заарештований — див. арештант; невільник  Словник синонімів Вусика
3. заарештований — Заарешто́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заарештований — ЗААРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заарештува́ти. Нікому не дивно було почути, як у холодній верещать заарештовані баби (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах