Великий тлумачний словник сучасної мови

заблудити

заблуди́ти

-уджу, -удиш, док.

1》 Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію.

2》 Випадково зайти куди-небудь, приблукати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. заблудити — заблуди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. заблудити — ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИ розм., ЗБЛУДИ́ТИ рідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯ рідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯ рідко; ЗБИ́ТИСЯ...  Словник синонімів української мови
  3. заблудити — ЗАБЛУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док. 1. Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  4. заблудити — Заблуди́ти, -джу́, -диш гл. Заблудиться, сбиться съ пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.  Словник української мови Грінченка