забіяка

забія́ка

-и.

1》 ч. і ж. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися.

2》 ч., заст. Убивця, розбійник.

Значення в інших словниках

1. забіяка — забія́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той або та, що любить битися забія́ка 2 іменник чоловічого роду, істота убивця арх.  Орфографічний словник української мови
2. забіяка — див. бешкетник; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. забіяка — Привідця, заводій, заводіяка, заводця, заколотця, зачепа, чіпака, баламута, варивода, дратун, каламута, бешкетник, колотник, колотуха, сльота, див. починатель, склочник  Словник чужослів Павло Штепа
4. забіяка — ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика).  Словник синонімів української мови
5. забіяка — ЗАБІЯ́КА, и. 1. ч. і ж. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися. — Я був тоді найгірший забіяка в селі і найліпший керманич на весь Черемош (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. забіяка — Забіяка, -ки м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.  Словник української мови Грінченка