забіяка —
забія́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той або та, що любить битися забія́ка 2 іменник чоловічого роду, істота убивця арх.
Орфографічний словник української мови
забіяка —
-и. 1》 ч. і ж. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися. 2》 ч., заст. Убивця, розбійник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забіяка —
ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика).
Словник синонімів української мови
забіяка —
ЗАБІЯ́КА, и. 1. ч. і ж. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися. — Я був тоді найгірший забіяка в селі і найліпший керманич на весь Черемош (Фр.
Словник української мови в 11 томах
забіяка —
Забіяка, -ки м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Словник української мови Грінченка