завидний

зави́дний

-а, -е.

Який викликає заздрість, вартий заздрості.

Значення в інших словниках

1. завидний — зави́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. завидний — ЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який викликає заздрість, вартий заздрості. [Микола:] Ну, що ж? Возний — не взяв його враг — завидний жених. Не бійсь, полюбиться (Котл., II, 1953, 35); Для них [учнів] капітан Дорошенко людина завидної долі, їм подобається його незвичайний фах (Гончар, Тронка, 1963, 148).  Словник української мови в 11 томах
3. завидний — Завидний, -а, -е Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.  Словник української мови Грінченка