завидний

ЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який викликає заздрість, вартий заздрості.

[Микола:] Ну, що ж? Возний — не взяв його враг — завидний жених. Не бійсь, полюбиться (Котл., II, 1953, 35);

Для них [учнів] капітан Дорошенко людина завидної долі, їм подобається його незвичайний фах (Гончар, Тронка, 1963, 148).

Значення в інших словниках

1. завидний — зави́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. завидний — -а, -е. Який викликає заздрість, вартий заздрості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завидний — Завидний, -а, -е Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.  Словник української мови Грінченка