завидна

ЗАВИ́ДНА, присл. У час, коли надворі видно.

[1-й чоловік:] Виїхали [мужики] завидна, ще й сонце так гарно світило (Кроп., II, 1958, 492);

Нарочито кашляв під повіткою Карпо, і сусіди визирали з своїх дворів. Диво та й годі! Завидна, прилюдно, з самого ранку цілуються [Павло з Катрею] (Кучер, Трудна любов, 1960, 79);

Міст перейшла [Галя] ще завидна. А коли вийшла бруківкою до станції, на переїзд, зовсім стемніло (Коз., Блискавка, 1962, 53).

Значення в інших словниках

1. завидна — зави́дна прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. завидна — див. засвітла  Словник синонімів Вусика
3. завидна — пр., за дня <�сонця>, завидка, засвітла, поки видно, повидну, по-видному.  Словник синонімів Караванського
4. завидна — присл. У час, коли надворі видно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. завидна — ЗАВИ́ДНА (поки видно), ЗАВИ́ДКА діал., ЗА СО́НЦЯ рідко. Міст перейшла (Галя) ще завидна. А коли вийшла бруківкою до станції, на переїзд, зовсім стемніло (В. Козаченко); — Виїздіть так, щоб завидка доїхали (В.  Словник синонімів української мови
6. завидна — Зави́дна, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. завидна — Завидна нар. Засвѣтло. Аф.  Словник української мови Грінченка