Великий тлумачний словник сучасної мови

завідування

заві́дування

-я, с.

1》 Дія за знач. завідувати.

2》 спец. Те, чим завідують, що перебуває в чиєму-небудь службовому підпорядкуванні.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. завідування — заві́дування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. завідування — Заві́дування, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. завідування — ЗАВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. заві́дувати. Вони прикидали, кого призначити бригадирами, намічали ланкових, підшукували чоловіка на завідування господарством (Скл., Хазяїни, 1948, 77); [Аркадій:] Я вирішив Платона з завідування зняти і залишити просто хірургом (Корн., І, 1955, 120).  Словник української мови в 11 томах
  4. завідування — Заві́дування, -ня с. 1) Провѣдываніе. 2) Отвѣдываніе.  Словник української мови Грінченка