загачувати

зага́чувати

-ую, -уєш, недок., загатити, -ачу, -атиш, док.

1》 перех. Загороджувати, перекривати чим-небудь (річку, канал і т. ін.).

|| Закладати, лагодити (гатку, греблю).

|| Прокладати, робити (гатку, греблю).

2》 перех., перен. Заповнювати цілком, до краю якийсь простір, прохід і т. ін.; запруджувати.

|| розм. Заповнювати великою кількістю чого-небудь.

3》 тільки док., неперех., розм. Почати бити, стукати в щось, по чомусь із силою.

|| Ударити сильно, навідліг.

Значення в інших словниках

1. загачувати — зага́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загачувати — Робити гать, закладати гатку, гатити; (водний потік) загороджувати, перекривати; (греблю) закладати <�лагодити> проточину; (мотлохом) захаращувати, заповнювати, забивати; док. ЗАГАТИТИ, ВУЛ. уперіщити, вдарити.  Словник синонімів Караванського
3. загачувати — ГАТИ́ТИ (робити гатку або греблю, відгороджуючи воду), ЗАГА́ЧУВАТИ, ПЕРЕГА́ЧУВАТИ, ПРИГА́ЧУВАТИ, ГАРДУВА́ТИ діал. (перекривати річку, потік гаткою, греблею). — Док.: загати́ти, перегати́ти, пригати́ти. Ой, піду я низом, низом Та й загачу греблю хмизом.  Словник синонімів української мови
4. загачувати — Зага́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. загачувати — ЗАГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док. 1. перех. Загороджувати, перекривати чим-небудь (річку, канал і т. ін.). Здавна пам’ятали люди, — їхня річечка не хотіла йти в ставок, скільки її не загачували (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах