загороджувати

загоро́джувати

-ую, -уєш, недок., загородити, -оджу, -одиш, док., перех.

1》 Робити, ставити огорожу, загороду.

|| Оточувати огорожею, відгороджувати що-небудь.

2》 Робити, утворювати перешкоду, бути перешкодою для будь-якого руху, перегороджуючи що-небудь.

3》 розм. Глибоко, з силою вганяти, устромляти в що-небудь.

Значення в інших словниках

1. загороджувати — загоро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загороджувати — ЗАБИВА́ТИ (б'ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ (УБИВА́ТИ), ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ), ЗАГОРО́ДЖУВАТИ розм., ЗАСА́ДЖУВАТИ розм. (різко, із силою). — Док.  Словник синонімів української мови
3. загороджувати — Загоро́джувати, -джую, -джуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. загороджувати — ЗАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГОРОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., перех, 1. Робити, ставити огорожу, загороду. — Скільки я на йому [на сипові] того пруття побив — до неба тин можна було б загородити! (Тют., Вир.  Словник української мови в 11 томах