загуркотати

загуркота́ти

-очу, -очеш, загуркотіти, -очу, -отиш, док.

1》 Підсил. до загуркати.

2》 Почати гучно, з гуркотом стріляти (про кулемети, гармати і т. ін.).

3》 З шумом, гуркотом піти, побігти, поїхати і т. ін.

|| безос.

4》 Голосно заговорити, закричати.

Значення в інших словниках

1. загуркотати — загуркота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загуркотати — див. падати  Словник синонімів Вусика
3. загуркотати — Загуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і загуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. загуркотати — ЗАГУРКОТА́ТИ див. загуркоті́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. загуркотати — Загуркота́ти, -чу, -чеш и загуркотіти, -чу, -тиш гл. 1) Загремѣть раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов.  Словник української мови Грінченка