загуркотати
Загуркота́ти, -чу, -чеш и загуркотіти, -чу, -тиш
гл.
1) Загремѣть раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58.
2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов. 317. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати. Грин. І. 68.
Словник української мови Грінченка