загурчати

Загурча́ти, -чу́, -чи́ш

гл.

1) Загремѣть, застучать, затрещать, почти то-же, что и загуркотіти 2; иногда просто зашумѣть сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. МВ. (О. 1862. III. 42).

2) Упасть, скатиться съ шумомъ, стукомъ, а иногда и просто упасть съ высоты. Так він і загурчав з кручі!

Значення в інших словниках

1. загурчати — загурча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загурчати — див. падати  Словник синонімів Вусика
3. загурчати — -чу, -чиш, док. 1》 Почати гурчати, утворюючи звуки гурчання. 2》 розм. Упасти звідки-небудь із шумом, стуком. || Швидко, з гуркотом піти, поїхати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загурчати — ЗАГУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Почати гурчати, утворюючи звуки гурчання. Ой, на горі, на горі Загурчали трактори, Загурчали, загули Коні дужі вороні (Укр.. думи.., 1955, 535); Авто загурчало, рвонулося з місця і за хвилину зникло (Сміл.  Словник української мови в 11 томах