задумувати

заду́мувати

-ую, -уєш, недок., задумати, -аю, -аєш, док.

1》 перех., також з інфін. Планувати, вирішувати, мати намір щось зробити.

2》 неперех. Зупинятися в думках на чому-небудь; вибирати щось.

Значення в інших словниках

1. задумувати — заду́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. задумувати — Задумати, замислювати, замишляти, надумувати, намислювати, науявляти, нафантазовувати Фразеологічні синоніми: брати в думку; вбивати в голову; загадувати собі  Словник синонімів Вусика
3. задумувати — (робити) плянувати, замишляти, затівати, мати намір, збиратися; (раптом) здумувати; п! НАДУМУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. задумувати — ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. задумувати — Заду́мувати, -ду́мую, -ду́муєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. задумувати — ЗАДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. перех., також з інфін. Планувати, вирішувати, мати намір щось зробити. — Там задумують таке, щоб само й на кіш насипало, само зсипало, вивертало, у діжі складало, вчиняло й пекло (Мирний, І...  Словник української мови в 11 томах
7. задумувати — Заду́мувати, -мую, -єш сов. в. заду́мати, -маю, -єш, гл. Задумывать, задумать. Голова задумала, а ноги несуть. Ном. № 6680. Задумав козак жениться. Мет. 78. Задумала мишва вчинить велике діло. Гліб. 10.  Словник української мови Грінченка