заколотник
заколо́тник
-а, ч.
1》 Учасник заколоту (у 1 знач.); бунтівник.
2》 розм. Той, хто порушує спокій людей, сіє між ними ворожнечу, чвари; баламут, підбурювач.
Великий тлумачний словник сучасної української мовизаколо́тник
-а, ч.
1》 Учасник заколоту (у 1 знач.); бунтівник.
2》 розм. Той, хто порушує спокій людей, сіє між ними ворожнечу, чвари; баламут, підбурювач.
Великий тлумачний словник сучасної української мови