заколотник —
заколо́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
заколотник —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
заколотник —
-а, ч. 1》 Учасник заколоту (у 1 знач.); бунтівник. 2》 розм. Той, хто порушує спокій людей, сіє між ними ворожнечу, чвари; баламут, підбурювач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заколотник —
I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...
Словник синонімів української мови
заколотник —
ЗАКОЛО́ТНИК, а, ч. 1. Учасник заколоту (у 1 знач.); бунтівник. Понад сто п’ятдесят заколотників було розстріляно, і лише вожак їхній.. встиг випорснути — цього разу його не впіймали (Гончар, II, 1959, 252). 2. розм. Той, хто порушує спокій людей, сіє між ними ворожнечу, чвари; баламут, підбурювач.
Словник української мови в 11 томах