Великий тлумачний словник сучасної мови

закріпляти

закріпля́ти

див. закріплювати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. закріпляти — закріпля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. закріпляти — ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (за допомогою кріплення робити щось стійким, нерухомим), ЗАКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ спец.; ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ (у певному положенні). — Док.: закріпи́ти, зафіксува́ти. Задоволено мугикаючи, токар закріплював різець (О.  Словник синонімів української мови
  3. закріпляти — Закріпля́ти, -пля́ю, -пля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. закріпляти — ЗАКРІПЛЯ́ТИ див. закрі́плювати.  Словник української мови в 11 томах
  5. закріпляти — Закріпля́ти, -ляю, -єш сов. в. закріпити, -плю́, -пиш, гл. Скрѣплять, скрѣпить.  Словник української мови Грінченка