залатувати

зала́тувати

-ую, -уєш, недок., залатати, -аю, -аєш, док., перех.

Пришиваючи латки, лагодити білизну, одяг, взуття і т. ін.

|| Закривати, забивати (вилом, діру і т. ін.).

|| Лагодити що-небудь, забиваючи вилом, діру і т. ін.

Значення в інших словниках

1. залатувати — зала́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. залатувати — див. лагодити  Словник синонімів Вусика
3. залатувати — лата́ти (зала́тувати) / залата́ти (полата́ти) дірки́ (ді́ри) чиї, чим, у чому і без додатка. Частково задовольняти потреби в чомусь украй необхідному. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати дірки!.. (А.  Фразеологічний словник української мови
4. залатувати — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. залатувати — ЗАЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛАТА́ТИ, а́ю а́єш, док., перех. Пришиваючи латки, лагодити білизну одяг, взуття і т. ін. Знав [Демко] і своє діло коло хліба, вмів свитку залатати (Кв.-Осн., II, 1956, 480); А невістка і сорочки не залатає (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
6. залатувати — Залатувати, -тую, -єш сов. в. залата́ти, -та́ю, -єш, гл. Заплатывать, заплатать, ставить, поставить заплату. Дай мені смоли обідраний бік залатати. Рудч. Ск. II. 14.  Словник української мови Грінченка