замарити

зама́рити

I -рю, -риш, док.

1》 неперех.Почати марити.

2》 перех. і неперех. Заговорити безтямно, безладно уві сні або в гарячці.

II -ить, док., розм., рідко.

Невиразно завиднітися; забовваніти.

Значення в інших словниках

1. замарити — зама́рити 1 дієслово доконаного виду почати марити зама́рити 2 дієслово доконаного виду невиразно завиднітися, забовваніти розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. замарити — ЗАМА́РИТИ¹, рю, риш, док. 1. неперех. Почати марити. *Образно. Тебе нема, а все з могили Твій образ світлий устає, — І знов душа почує сили, Заморить серденько мов! (Граб., І, 1959, 89). 2. перех. і неперех.  Словник української мови в 11 томах
3. замарити — Замарити, -рю, -риш гл. Возмечтать.  Словник української мови Грінченка