замарити
зама́рити
I -рю, -риш, док.
1》 неперех.Почати марити.
2》 перех. і неперех. Заговорити безтямно, безладно уві сні або в гарячці.
II -ить, док., розм., рідко.
Невиразно завиднітися; забовваніти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замарити — зама́рити 1 дієслово доконаного виду почати марити зама́рити 2 дієслово доконаного виду невиразно завиднітися, забовваніти розм., рідко Орфографічний словник української мови
- замарити — ЗАМА́РИТИ¹, рю, риш, док. 1. неперех. Почати марити. *Образно. Тебе нема, а все з могили Твій образ світлий устає, — І знов душа почує сили, Заморить серденько мов! (Граб., І, 1959, 89). 2. перех. і неперех. Словник української мови в 11 томах
- замарити — Замарити, -рю, -риш гл. Возмечтать. Словник української мови Грінченка