заметіль —
ЗАМЕТІ́ЛЬ, і, ж. Сильний вітер із снігом; хуртовина. Від самої землі, здавалось, до хмар бушувала й крутила заметіль (Збан., Ліс. красуня, 1955, 8); Мало не всю ніч мела перша густа заметіль. Вітрець.. гнав поперед себе дрібний, сухий сніг (Коп., Як вони.
Словник української мови в 11 томах
заметіль —
Заметіль, -лі ж. Мятель. Заметіль замела шляхи. Лев. І. 512.
Словник української мови Грінченка