замилювання

зами́лювання

-я, с.

Абстр. ім. до замилювати.

Значення в інших словниках

1. замилювання — зами́лювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. замилювання — зами́лювати (рідше ми́лити) / зами́лити о́чі кому і без додатка. Обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей. — Ти мені, старій, очі не замилюй,— підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли (О. Гончар); — А то так.  Фразеологічний словник української мови
3. замилювання — ЗАМИ́ЛЮВАННЯ, я, с.: ◊ Зами́лювання оче́й, зневажл. — навмисне приховування хиб, недоліків, прикрашування дійсного, справжнього становища; обман, окозамилювання.  Словник української мови в 11 томах