замітати
заміта́ти
-аю, -аєш, недок., замести, -ету, -етеш, док.
1》 перех. і без додатка. Мітлою, віником збирати де-небудь, з якоїсь поверхні сміття.
|| тільки недок., чим. Рухаючись, торкатися поверхні землі, підлоги і т. ін. нижнім краєм занадто довгого одягу.
Замітати сліди чого і без додатка — знищувати, приховувати все, що може викрити чиї-небудь вчинки, дії чи бути доказом злочину.
2》 перех., перев. чим. Засипати, покривати кого-, що-небудь чимось сипким (снігом, піском і т. ін.).
|| безос.
3》 тільки док., неперех., безос. Почати мести, сипати снігом; завіяти (про хуртовину і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови