занепад

зане́пад

-у, ч.

1》 Погіршення загального стану, зниження рівня розвитку; втрата політичної або економічної могутності; прот. піднесення, розквіт.

|| Стан літератури, мистецтва і т. ін., що визначається ідейним зубожінням, безперспективністю та деградацією.

|| Послаблення або руйнування чого-небудь.

2》 Ослаблення або повна втрата фізичних чи духовних сил людини.

Значення в інших словниках

1. занепад — (зниження рівня розвитку) підупадок, деградація, регрес, підсил. руїна, (психічна) депресія.  Словник синонімів Полюги
2. занепад — зане́пад іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. занепад — (виробництва) спад, депресія; (розвитку) завмирання, застій, деградація, стагнація, (цивілізації) смеркання; занепадання; пор. ЗАГИБЕЛЬ.  Словник синонімів Караванського
4. занепад — див. слабість  Словник синонімів Вусика
5. занепад — [занепад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў  Орфоепічний словник української мови
6. занепад — ЗАНЕ́ПАД (погіршення загального стану, зниження рівня розвитку), РЕГРЕ́С, ДЕГРАДА́ЦІЯ, ДЕПРЕ́СІЯ, ЗАНЕПА́ДОК заст.; ПІДУПА́Д рідше (у дещо меншій мірі); ДЕКАДА́НС книжн. (у мистецтві, літературі і т. п.); РО́ЗКЛАД (у суспільстві, моралі тощо).  Словник синонімів української мови
7. занепад — Зане́пад, -ду, -дові; -пади, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. занепад — Зане́пад, -ду м. Упадокъ, упадокъ силъ. Воздвигнути рідну націю з духовного занепаду. К. ХП. 133. Народній дух з занепаду підняти. К. Бай. 7.  Словник української мови Грінченка