запановувати

запано́вувати

-ую, -уєш, недок., запанувати, -ую, -уєш, док.

1》 тільки док., перев. над чим. Почати правити, управляти ким-, чим-небудь, одержувати владу над кимсь, чимсь.

|| Стати самостійним, незалежним; стати господарем.

2》 перен. Наставати, наступати, встановлюватися.

|| Ставати переважним, витискувати, перекривати собою все інше.

3》 над ким – чим. Підкоряти собі, своїй волі, владі.

|| ким, чим і над ким – чим. Повністю охоплювати, оволодівати (перев. про почуття, думку і т. ін.).

4》 тільки док. Стати панівним, переможним, вирішальним, дістати де-небудь, у чому-небудь перевагу.

Значення в інших словниках

1. запановувати — запано́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. запановувати — (- тишу) П. наставати, западати, залягати, кн. встановлюватися; (всім тілом) оволодівати, поймати <�охоплювати> що; док. ЗАПАНУВАТИ, жм. зацарювати; (над ким) очолити <�стати на чолі> кого; (самому) усамостійнитися.  Словник синонімів Караванського
3. запановувати — НАСТА́ТИ (про певний стан природи, тишу, спокій, порядок і т. ін. — з'явившись, виникнувши, поширитися), НАСТУПИ́ТИ, ПОСТА́ТИ, УСТАНОВИ́ТИСЯ (ВСТАНОВИ́ТИСЯ), ЗАПАНУВА́ТИ, ЗАЦАРЮВА́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
4. запановувати — ЗАПАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. тільки док., перев. над чим. Почати правити, управляти ким-, чим-небудь, одержувати владу над кимсь, чимсь. В Варшаві Запанував над ляхами Понятовський жвавий (Шевч.  Словник української мови в 11 томах