запарювати

запа́рювати

-юю, -юєш, недок., запарити, -рю, -риш, док., перех.

1》 Заливати окропом продукти для приготування певної страви.

|| Робити запару.

|| Готувати настій, заливши що-небудь окропом.

|| Заливати окропом сухий корм, пом'якшуючи його.

2》 Тримати певний час гарячу воду в дерев'яному посуді (діжці, барилі і т. ін.), який розсохся або має неприємний запах, щоб зробити його придатним для користування.

3》 тех. Обробляти що-небудь гарячою парою.

4》 перен., розм. Дуже втомлювати кого-небудь.

|| Призводити до знемоги від сильного тепла.

Значення в інших словниках

1. запарювати — запа́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. запарювати — Юю, -юєш, недок., запарити, -рю, -риш, док. 1. Створювати напруження. Перестань запарювати, а то тільки ниєш і ниєш. 2. Набридати, пригнічувати. Мене запарює така ситуація.  Словник сучасного українського сленгу
3. запарювати — Запа́рювати, -па́рюю, -па́рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. запарювати — ЗАПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Заливати окропом продукти для приготування певної страви. Раз наймички, не спитавши Онисі, запарили собі квашу й поставили горщик скраю на печі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. запарювати — Запарювати, -рюю, -єш сов. в. запарити, -рю, -риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. Левиц. І. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) — чай. Заварить чай.  Словник української мови Грінченка