заривати

зарива́ти

-аю, -аєш, недок., зарити, -ию, -иєш, док., перех.

Риючи заглиблення і вкладаючи в нього що-небудь, закидати зверху чимось сипким; закопувати.

|| кого, розм., перев. у сполуч. із сл. у землю. Ховати (про померлого). Заривати у землю талант.

Значення в інших словниках

1. заривати — Виклик (несподівано для учня) відповідати [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. заривати — зарива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заривати — зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н.  Фразеологічний словник української мови
4. заривати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого...  Словник синонімів української мови
5. заривати — ЗАРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Риючи заглиблення і вкладаючи в нього що-небудь, закидати зверху чимось сипким; закопувати.  Словник української мови в 11 томах
6. заривати — Зарива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зарити, -рию, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Рудч. Ск. І. 43. Упав так, що аж носом зарив. Ном. № 6634. --------------- Зарива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зарвати, -рву, -веш, гл.  Словник української мови Грінченка