заскреготати

заскрегота́ти

-очу, -очеш і заскреготіти, -очу, -отиш, док.

1》 Почати скреготати, скреготіти, видавати неприємні різкі звуки; видати скрегіт.

|| безос. Заскреготати зубами.

2》 розм. Почати видавати короткі звуки, що нагадують скрегіт, тріск (про птахів).

|| Почати надривно квакати (про жаб).

|| перен. Почати говорити швидко, безупинно.

Значення в інших словниках

1. заскреготати — заскрегота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заскреготати — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
3. заскреготати — Заскрегота́ти, -гочу́, -го́чеш, -го́чуть і заскреготі́ти, -гочу́, -готи́ш, -готя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заскреготати — ЗАСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати скреготати, скреготіти, видавати неприємні різкі звуки; видати скрегіт. Нараз забряжчала колодка, заскреготав замок (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. заскреготати — Заскрегота́ти, -чу́, -чеш и заскреготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. К. Псал. 87. Сорока заскреготить. Шух. І. 89. Скрикнув він, заскреготівши зубами. Стор. МПр. 99.  Словник української мови Грінченка