заскреготати

Заскрегота́ти, -чу́, -чеш и заскреготі́ти, -чу́, -ти́ш

гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. К. Псал. 87. Сорока заскреготить. Шух. І. 89. Скрикнув він, заскреготівши зубами. Стор. МПр. 99.

Значення в інших словниках

1. заскреготати — заскрегота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заскреготати — -очу, -очеш і заскреготіти, -очу, -отиш, док. 1》 Почати скреготати, скреготіти, видавати неприємні різкі звуки; видати скрегіт. || безос. Заскреготати зубами. 2》 розм. Почати видавати короткі звуки, що нагадують скрегіт, тріск (про птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заскреготати — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
4. заскреготати — Заскрегота́ти, -гочу́, -го́чеш, -го́чуть і заскреготі́ти, -гочу́, -готи́ш, -готя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заскреготати — ЗАСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати скреготати, скреготіти, видавати неприємні різкі звуки; видати скрегіт. Нараз забряжчала колодка, заскреготав замок (Фр.  Словник української мови в 11 томах