засів

засі́в

-у, ч.

1》 Те саме, що засівання.

2》 Те, що посіяне.

|| Те, що засіялося, покриваючи якусь поверхню.

3》 Ділянка землі, засіяна яким-небудь зерном, насінням.

4》 спец. Кладка яєць у деяких комах (бджіл і т. ін.) і яйця, покладені для розвитку.

Значення в інших словниках

1. засів — засі́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. засів — [зас’іў] -с'іву, м. (на) -с'ів'і, мн. -с'івие, -с'ів'іў  Орфоепічний словник української мови
3. ЗАСІВ — • "ЗАСІВ" - ілюстрована газета, видавалася 1911 — 12 в Києві щотижня. Вийшло 65 номерів. Редактори-видавці — В. Товстоніс та О. Степаненко. Газета відіграла певну роль у загальнонар. виступах проти самодержавства, вміщувала інформацію з cycn.-політ.  Українська літературна енциклопедія
4. засів — За́сів, -ву; за́сіви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. засів — ЗАСІ́В, у, ч. 1. Те саме, що засіва́ння. Вона.. перебирала насіння до засіву ярини (Кобр., Вибр., 1954, 15). 2. Те, що посіяне. Прокинулася Україна після зимового сну. Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
6. засів — Засів, -ву м. Посѣвъ. Оця рука у нас сього року під засівом. Черк. у. Дають плуги, воли сірі, ще й до того всі засіви. Чуб. V. 216.  Словник української мови Грінченка