затлівати

затліва́ти

-ає, недок., затліти, -іє, док.

Почати тліти, горіти без полум'я.

Значення в інших словниках

1. затлівати — затліва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затлівати — див. горіти  Словник синонімів Вусика
3. затлівати — ЗАТЛІВА́ТИ, а́є, недок., ЗАТЛІ́ТИ, і́є, док. Почати тліти, горіти без полум’я. Патик, затиснутий між одвірком і дошкою, жалісно заскрипів і вже за кілька хвилин почав від тертя затлівати (Гжицький, Опришки, 1962, 13); *Образно. Новий огень [вогонь] затлів в старого жилах (Фр., XIII, 1954, 57).  Словник української мови в 11 томах