заточення

зато́чення

-я, с.

Дія за знач. заточити.

Значення в інших словниках

1. заточення — зато́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. заточення — ЗАТО́ЧЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. заточи́ти¹. Заточення інструмента (зубил, крейцмейселів, викруток) має проводитися на заточувальних верстатах з абразивними кругами (з навч. літ.). ЗАТО́ЧЕННЯ², я, с., рідко. Дія за знач. заточи́тися²...  Словник української мови у 20 томах