затримувати

затри́мувати

-ую, -уєш, недок., затримати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні. Затримувати увагу.

2》 Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування, розвиток чого-небудь.

3》 Силою зупиняти кого-небудь із певною метою.

4》 розм. Зберігати що-небудь; не віддавати.

|| тільки док., рідко. Залишити щось собі.

5》 Заарештовувати.

Значення в інших словниках

1. затримувати — затри́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затримувати — (кого) утримувати, стримувати, притримувати, барити, гаяти, бавити; (рух) сповільнювати, сповільняти, гальмувати; (відповідь) зволікати з; (подих) затамовувати; (злодія) заарештовувати.  Словник синонімів Караванського
3. затримувати — див. перешкоджати; хапати  Словник синонімів Вусика
4. затримувати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. затримувати — Затри́мувати, -мую, -муєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. затримувати — ЗАТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні. Спиняюсь. Мене затримує запах пароходного диму (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах