затріщати

затріща́ти

-щу, -щиш, док.

1》 тільки 3 ос.Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини.

|| Почати тріщати під час горіння.

|| Почати створювати різкий шум, тріскотняву безперервними ударами, стуками і т. ін. (про механізми).

|| Різко залунати, зазвучати (про дзвінки, постріли і т. ін.).

|| Сповнитися тріском або шумом, звуками, що нагадують тріск.

|| Почати співати, стрекотати, видавати різкі звуки (про птахів, комах).

2》 тільки 3 ос., перен. Почати руйнуватися, зазнаючи розпаду, поразки тощо.

Значення в інших словниках

1. затріщати — затріща́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затріщати — аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).  Фразеологічний словник української мови
3. затріщати — Затріща́ти, -тріщу́, -тріщи́ш, -тріща́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. затріщати — ЗАТРІЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. 1. тільки 3 ос. Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини. Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. затріщати — Затріщати, -щу, -щи́ш гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. K. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.  Словник української мови Грінченка