затріщати

ЗАТРІЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док.

1. тільки 3 ос. Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини.

Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… (Гл., Вибр., 1957, 203);

Сухар.. затріщав у нього під міцними зубами (Вас., І, 1959, 82);

Крига скресла, затріщала, і буйна вода затопила все (Кучер, Голод, 1961, 449);

Двері були наглухо забиті. Але під дружним двобічним натиском не витримали і затріщали (Гончар, III, 1959, 260);

// Почати тріщати під час горіння.

Затріщала, піднялася вогнем солома. Чайченко руками забив огонь (Стельмах, І, 1962, 168);

// Почати створювати різкий шум, тріскотняву безперервними ударами, стуками і т. ін. (про механізми).

За селом затріщали кулемети (Панч, В дорозі, 1959,243);

//Різко залунати, зазвучати (про дзвінки, постріли і т. ін.).

Раптом відразу оглушливо затріщали сигнальні дзвінки (Баш, Вибр., 1948, 234);

Затріщали гвинтівочні постріли (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79);

// Сповнитися тріском або шумом, звуками, що нагадують тріск.

Вибухи застугоніли зовсім близько, вода піднялась фонтанами, весь ліс затріщав (Гончар, І, 1954, 438);

// Почати співати, стрекотати, видавати різкі звуки (про птахів, комах).

Соловейко.. защебетав, залящав, зачиркав, засвистав, затріщав… (Кв.-Осн., II, 1956, 40);

Засвистів дрізд на своїй тоненькій флейті, затріщала кедрівка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58).

◊ Вого́нь затріща́в — про звуки, що супроводжують горіння.

Кухар вкинув в окріп рибу й підклав у вогонь очерету. Огонь запалав і затріщав (Н.-Лев., II, 1956, 222);

Мор́оз затріща́в — значно посилився холод.

Відшуміли снігові бурани, на поля лягли глибокі сніги, затріщали знамениті водохресні морози (Збан., Сеспель, 1961, 185);

Ти́снути (сти́снути і т. ін.), аж кістки́ затріща́ли (затріща́ть) див. кі́стка.

2. тільки 3 ос., перен. Почати руйнуватися, зазнаючи розпаду, поразки і т. ін.

Коли фронт затріщав і райх став валитися, ув’язнених з таборів почали направляти на заводи (Рибак, Час.., 1960, 363).

3. перен., розм. Заговорити швидко, скоромовкою.

Прислужник затріщав, називаючи кожну страву (Мирний, III, 1954, 268);

Вирвався чийсь нетерплячий голос із гурту; за ним затріщали інші, як сухе бадилля, розгораючись на вітрі (Вас., І, 1959, 247).

Значення в інших словниках

1. затріщати — затріща́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затріщати — -щу, -щиш, док. 1》 тільки 3 ос.Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини. || Почати тріщати під час горіння. || Почати створювати різкий шум, тріскотняву безперервними ударами, стуками і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затріщати — аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).  Фразеологічний словник української мови
4. затріщати — Затріща́ти, -тріщу́, -тріщи́ш, -тріща́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. затріщати — Затріщати, -щу, -щи́ш гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. K. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.  Словник української мови Грінченка