затужавілий

ЗАТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затужа́віти.

Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих перед вечором калюжах (Хижняк, Килимок, 1961, 66);

// У знач. прикм.

Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни.. тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54);

Паморозь на деревах і свіжа пороша по затужавілому насту на глибоких снігах виблискувала так, що дивитися було боляче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 720).

Значення в інших словниках

1. затужавілий — затужа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. затужавілий — див. твердий  Словник синонімів Вусика
3. затужавілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до затужавіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. затужавілий — ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди...  Словник синонімів української мови
5. затужавілий — Затужавілий, -а, -е Загустѣлый, затвердѣлый, уплотнившійся.  Словник української мови Грінченка