затужавілий
ЗАТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затужа́віти.
Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих перед вечором калюжах (Хижняк, Килимок, 1961, 66);
// У знач. прикм.
Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни.. тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54);
Паморозь на деревах і свіжа пороша по затужавілому насту на глибоких снігах виблискувала так, що дивитися було боляче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 720).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затужавілий — затужа́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- затужавілий — див. твердий Словник синонімів Вусика
- затужавілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до затужавіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затужавілий — ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди... Словник синонімів української мови
- затужавілий — Затужавілий, -а, -е Загустѣлый, затвердѣлый, уплотнившійся. Словник української мови Грінченка