Великий тлумачний словник сучасної мови

затужавілий

затужа́вілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до затужавіти.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. затужавілий — затужа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. затужавілий — див. твердий  Словник синонімів Вусика
  3. затужавілий — ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди...  Словник синонімів української мови
  4. затужавілий — ЗАТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затужа́віти. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих перед вечором калюжах (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // У знач. прикм. Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни..  Словник української мови в 11 томах
  5. затужавілий — Затужавілий, -а, -е Загустѣлый, затвердѣлый, уплотнившійся.  Словник української мови Грінченка