захирілий

захи́рілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до захиріти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. захирілий — захи́рі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. захирілий — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. захирілий — ЗАХИ́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захи́рі́ти; // У знач. прикм. У 1797 р. з наказу Павла І фельдмаршала Суворова вислали в його захиріле помістя Кончан-ське і встановили за ним принизливий нагляд (Іст. СРСР, II, 1957, 96).  Словник української мови в 11 томах
4. захирілий — Захи́рілий, -а, -е Болѣзненный, захирѣвшій.  Словник української мови Грінченка