захирілий

ЗАХИ́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захи́рі́ти;

// У знач. прикм.

У 1797 р. з наказу Павла І фельдмаршала Суворова вислали в його захиріле помістя Кончан-ське і встановили за ним принизливий нагляд (Іст. СРСР, II, 1957, 96).

Значення в інших словниках

1. захирілий — захи́рі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. захирілий — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. захирілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до захиріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. захирілий — Захи́рілий, -а, -е Болѣзненный, захирѣвшій.  Словник української мови Грінченка