зацитькувати

заци́тькувати

-ую, -уєш, недок., зацитькати, -аю, -аєш, док., розм.

1》 тільки док., без додатка і на кого, неперех.Заговорити "цить", "цитьте" і т. ін., встановлюючи тишу.

2》 перех. і без додатка. Заспокоювати, втихомирювати, примушуючи припинити крик, плач і т. ін.

|| перех., перен. Припиняти, стримувати прояв чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. зацитькувати — заци́тькувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зацитькувати — див. говорити; перечити; підкорювати  Словник синонімів Вусика
3. зацитькувати — Заци́тькувати, -кую, -куєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зацитькувати — ЗАЦИ́ТЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЦИ́ТЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. тільки док., без додатка і на кого, неперех. Заговорити «цить», «цитьте» і т. ін., встановлюючи тишу. О. Лука зацитькав на школярів, регіт стих (Вас.  Словник української мови в 11 томах
5. зацитькувати — Зацитькувати, -кую, -єш сов. в. зацитькати, -каю, -єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка