зачовгати

зачо́вгати

-аю, -аєш, док., розм.

1》 неперех. Почати човгати, шурхотіти підошвами під час ходіння.

|| чим. Почати совати яким-небудь предметом по підлозі або по іншій поверхні.

2》 неперех. Піти, ледве піднімаючи ноги.

3》 перех. Забруднити, затоптати (підлогу).

|| Забруднити, потерти яку-небудь річ, довго чи неохайно користуючись нею.

Значення в інших словниках

1. зачовгати — зачо́вгати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зачовгати — ЗАЧО́ВГАТИ² див. зачо́вгувати.  Словник української мови у 20 томах
3. зачовгати — ЗАБРУДНИ́ТИ (про приміщення, подвір'я, посуд і под. вмістище чи місце — зробити брудним), ЗАПОГА́НИТИ підсил. розм., СПОГА́НИТИ підсил. розм., ЗАПА́КОСТИТИ підсил. розм., ЗАПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., ОБПАСКУ́ДИТИ підсил. розм., СПАСКУ́ДИТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
4. зачовгати — ЗАЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Почати човгати, робити шурхіт підошвами під час ходіння. Од тиші у вухах дзвеніла кров. Але враз серед цієї тиші легенько зачовгали чиїсь ноги в їдальні (Трубл.  Словник української мови в 11 томах
5. зачовгати — Зачо́вгати, -гаю, -єш гл. Зашаркать (ногами).  Словник української мови Грінченка